Слово "сольдо" часто можна почути не тільки серед нумізматів, але і в деяких мультфільмах та казках. В основному, у всіх художніх творах так називали найдрібніші розмінні монети. Що ж являє собою ця грошова одиниця насправді?
Перші сольдо з'явилися на початку XII століття у Мілані при імператорі Генріхові VI. Називалися монети grosso, а у повсякденній італійській мові - «doppio soldo» (подвійний сольдо). Згодом сольдо поширився як основна валюта обміну і в інших державах, які у 1861 році об'єдналися в Італійське королівство.
Спочатку сольдо був далеко не найдрібнішою монетою. Розмінною грошовою одиницею він став тільки у XVIII столітті. А раніше срібними сольдо платили найманцям, які згодом і стали називатися солдатами.
Наприклад, найманий сільськогосподарський працівник отримував близько 8-9 сольдо на день. Хліб можна було купити за 1-2 сольдо, вино - за 5 сольдо, а фунт м'яса - за 2 сольдо.
Протягом декількох століть сольдо постійно міняв свою цінність, поки не став мідним у XVIII столітті. Зовнішній вигляд та інші характеристики монети теж змінювалися. Сольдо довгий час вважався символом економічної стабільності, аж до введеної Наполеоном Бонапартом грошової реформи. Італійська ліра складалася з 20 сольдо, кожен з яких дорівнював 5 чентезимо.
У XII-XIX століттях сольдо випускали у Мілані (герцогстві та республіці), Великому герцогстві Тосканському, Генуезької та Венеціанської республіках, Герцогстві Лукка, Флорентійській республіці, Пармському Герцогстві, Герцогстві Савойя, Мантуанському Герцогстві, Герцогстві Модена, Сардинському королівстві, швейцарському кантоні Тічино, італійських володіннях Габсбургів, Цизальпінській республіці та Італійському королівстві Наполеона Бонапарта. Останні такі монети були викарбувані у Папській області в 1869 році.
Протягом декількох століть сольдо був розмінною монетою, поширеною в обороті серед простого народу. Згідно з указом короля Віктора Еммануїла у 1861 році, італійська ліра та її кратні стали вважатися законним платіжним засобом у всіх провінціях королівства Італія. Зрештою замість сольдо кратними номіналами були оголошені чентезимо. Наприклад, папська ліра складалася з 20 сольдо, кожен з яких дорівнював 5 чентезимо.
