З перших днів життя дитину супроводжують різні іграшки, за допомогою яких вона отримує уявлення про навколишній світ, вчиться певним навичкам та набуває досвіду. Іграшка завжди грала роль не тільки розважального, а й виховного засобу. У свою чергу радянська влада, що ставила за мету виховати особистість нового типу, прагнула до створення "правильних" іграшок, які могли б брати участь у формуванні ідеологічних цінностей дитини.
У 1930-і роки з'явився Всесоюзний науково-експериментальний інститут іграшки, який визначив вимоги до виробів та основні орієнтири при їх розробці. Зовнішній вигляд дитячих товарів проходив сувору цензуру. Хороша іграшка повинна була бути реалістичною та не вводити в оману дитину, тому багато виробів, які мали невідповідні кольори або фантастичні елементи, визнавалися непридатними. Під заборону потрапляли іграшки з такими характеристиками, як «потворна форма», «ідеологічно шкідливий образ», «антихудожнє оформлення» тощо.
З 1933 по 1938 рр. розробку та виробництво іграшок контролював Комітет по іграшці. До виробництва були допущені 906 найменувань товарів: посуд, автомобілі, тварини, револьвер, лялька-піонерка, рушниця, пожежні, червоноармійці, кубики та інші вироби.
Наприклад, військово-тактичні іграшки використовувалися в якості ранньої підготовки дитини до захисту Батьківщини. Для цього були розроблені мініатюрні версії танків та гармат, а також військові машинки, літаки та різні моделі іграшкової зброї. Запустити у виробництво деякі розробки завадила війна.
У 1948 році в СРСР був проведений республіканський конкурс зі створення нових зразків іграшок. Промисловість стала випускати ляльок, які представляли різні професії, а також ляльок у національних костюмах.
У 1950-ті роки почало стрімко розвиватися виробництво іграшок, які могли навчити дітей практичним навичкам. Для малюків шкільного віку з'явилися набори «Юний технік», «Хімічні досліди» і т.д. Також стало з'являтися більше целулоїдних пупсів та качок для малюків, а ще - плюшевих іграшок, тулуба яких були набиті тирсою. На прилавках з'явилося кілька видів конячок: «конячка мала» - з пап'є-маше, «конячка середня» - з колесами, що дозволяють возити її по підлозі, та «конячка озвучена» - уміла закидати голову та видавати характерні звуки.
У 70-і роки почався справжній розквіт виробництва. З розвитком хімічної промисловості стали змінюватися матеріали та кольори нових товарів. У 1971 році стало популярним виробництво різних моделей радянських автомобілів хорошої якості. Продукцію почали експортувати в 40 країн. Також з'явилися моделі військової техніки, виконані з дотриманням реальних пропорцій.
Із розвитком телебачення стали випускати фігурки героїв популярних мультфільмів: вовка та зайця з «Ну, постривай!», Буратіно та Мальвіни, Кота в чоботях, Чебурашки та інших персонажів. Також наприкінці 70-х випустили знаменитого Олімпійського Ведмедика.
Зараз багато радянських іграшок є не тільки предметами ностальгії для тих, хто застав цей час, а й цінними екземплярами для колекцій. Деякі вироби виставляються в музеях, а деякі - стоять на полицях колекціонерів та стрімко зростають у ціні.
